#Учиться #Делать #Отдыхать

Музеї як простір, де відвідувачі мають можливість думати

В музей – як на свято? Чому мистецькі інституції мають стати ближчими до людей словами арт-критика Катерини Ботанової.

Мистецтво не може існувати саме по собі. Є художники та художниці, геніальні і не дуже, початківці та метри. Але в сучасних умовах вони самотужки навряд чи можуть реалізувати свій потенціал. Для цього існують мистецькі інституції. Але які вони – українські музеї? Про те, як митці взаємодіють з інституціями і навпаки – головні тези лекції арт-критика Катерини Ботанової, яка відбулася у галереї сучасного мистецтва Invogue.

«Сад» мистецтва

Катерина Ботанова, арт-критик

Уявімо сад. У ньому ростуть дерева і плодоносять. За садом доглядають люди: вони протистоять природним катаклізмам, сприяють тому, аби дерева плодоносили краще. Мистецька інституція – це певною мірою сад, який допомагає мистецтву розвиватися і бути. Такий собі майданчик, де воно може зустрічатися зі своїм глядачем. Проте мистецтво існує не лише в музеях чи галереях, але і на вулиці. Це доводить, що інституції – не лише стіни, а також і люди, які будують діалог між художниками, їхніми роботами та аудиторією. Без комунікації з глядачем мистецтва не існуватиме.

Приклад ОАЕ: вікно в суспільство, якого немає

Через два роки в Абу-Дабі відкриються два великих музеї. Один із них – філіал Лувру. Це масштабний інвестиційний проект, він є частиною великого плану підвищення туристичної привабливості Абу-Дабі. 

Музей – це простір, який служить людству. Воно зберігає архів мистецької пам’яті, який допомагає людям краще розуміти, ким вони є, де вони є і для чого вони є. З ким цей архів буде розмовляти в ОАЕ? Музеї, які звичні для людини європейської культури, є чимось новим та екзотичним для арабських країн. Серед населення ОАЕ 11% – це її громадяни, інші – тимчасові робітники-емігранти, які приїзджають працювати переважно у сфері обслуговування та будівництва. Навряд чи ці люди будуть сильно зацікавлені у мистецтві.

Філія Лувру в Абу Дабі виглядатиме так. Архітектор – Жан Нувель.

У свій час видання «The Guardian» влучно написало, що такі нові музеї – це вікно в суспільство, якого не існує. Це як репрезентація чогось, що хотілося би мати, але чого поки не існує. Мистецтвознавці переконані, що в Еміратах повинно змінитися два покоління, аби мистецтво та музеї увійшли у життя жителів країни.

 

«PinchukArtCentre»: від виставок блокбастерів до підтримки українського мистецтва

З моменту створення «PinchukArtCentre» називали таким собі «Дубаї-проджектом» – центром , який жодним чином не орієнтується на українців. Тоді цей музей створювався задля підтримки іміджу конкретної людини. З того моменту роль центру дуже змінилася. З’явилася премія для молодих художників. Запустився простір «PinchukArtCentre-UА»: спочатку з невеличкими проектами українських художників, згодом все переросло в кураторську платформу для вітчизняних митців. Сьогодні там існує ще й майданчик для мистецьких досліджень. Там займаються створенням архіву сучасного українського мистецтва починаючи з 80-х років.

«PinchukArtCentre» називали таким собі «Дубаї-проджектом» – центром , який жодним чином не орієнтується на українців. Тоді цей музей створювався задля підтримки іміджу конкретної людини.

За 10 років інституція, яка починалася з шоу блокбастерів, доросла до розуміння, що в Україні теж є якесь мистецство, навколо не пустеля. «PinchukArtCentre» існує у конкретній країні серед певних людей і з цим мистецьким середовищем потрібно взаємодіяти, а в ідеалі – підтримувати і розвивати. Результатом таких дій може стати те, що українське мистецтво буде говорити зі світовим артом однією мовою.

Виставка Лади Наконечної у рамках «PinchukArtCentre-UА Переосмислення». Фото: прес-служба «PinchukArtCentre».

Через музеї мистецтво має увійти у повсякденне життя

Для українців похід в музей – це подія. Мистецькі заклади зазвичай знаходяться у центральній частині міст, для візиту потрібно святково вбиратися та спеціально туди їхати. Але насправді мистецтво повинно стати частиною нашого щоденного життя. Похід в музей має перестати бути особливою подією в житті українців. Мистецькі інституції мають стати простором, де відвідувачі матимуть елементарну можливість думати, відчувати. Це платформа для комунікації художника з аудиторією. Адже те, про що розказує мистецтво, є частиною нас самих. Змінився час, змінилося суспільство і змінилися музеї. Глядачі стали іншими, мистецтво трансформувалося. Але зв’язок між цими складовими має лишитися.

 

ForshMag - полезный городской интернет-журнал.
Использование материалов ForshMag разрешено только с предварительного согласия правообладателей при наличии активной ссылки на источник.

О журнале

Связь с редакцией: forshmag@impacthub.odessa.ua
Проект

Подписаться