#Учиться #Делать #Отдыхать

Не чумаками єдиними: розмова про сучукрліт

Відверта пряма мова про сучасну українську літературу книговидавця та засновника літературної корпорації «Meridian Czernowitz» Святослава Померанцева.

Як не стати відомим, що таке Чернівці, що пити та коли сучукрліт нарешті прокачає світ — про все це і трохи більше.

Про нову книжку Жадана

Скажу вам, мені дуже пощастило, бо я видаю тексти своїх друзів. Це і серйозна робота, і тусовка водночас. Як це буває? Розповідаю. Наприклад, ми з Жаданом проговорювали, як має виглядати його нова книжка (вона з’явиться друком 23 серпня — прим.), а потім разом тусили, і десь з нами був ще й художник Олександр Ройтбурд. Виникла така ідея в нас — проілюструвати книгу Жадана. Чому б ні? померанцев6

А Олександр, ну подивіться — він же прекрасний! І те, що зараз його ілюстрації «Тамплієрів» викликають серед аудиторії поодинокі невдоволення, це на краще, бо мистецтво покликане викликати реакцію. Народ, тут же все по-іншому працює! Мистецтво не може подобатися або не подобатися. Головне, щоб не було нейтральної рефлексії.

До речі, хочете секрет? Ось маю я таке хобі — раз на рік проїжджаю всю свою Україну. Минулого року ми з Сергієм Вікторовичем (Жаданом — прим.) об’їздили 33 міста. Вийшла така собі всеукраїнська мережа — організатори подій у цих містах об’єдналися в одну неформальну тусовку, яку ми прокачали топовими авторами. А секрет, який я пообіцяв? Добре, вам одним із найперших кажу. Ми домовилися: ось виходить нова книжка Жадана «Тамплієри», і тоді ми наступного року вирушаємо створювати вже європейську мережу літературних подій. Скажімо так, розширюємося! Йдеться, насамперед, про мережу діаспор. Цією мережею потім будемо запускати наших інших авторів. А що нам треба? Вписати і щоб як мінімум був холодильник. Жити будемо на те, що Сергій вірші читає, а я книжками торгую.

Є ідея наступного року вирушити з «Тамплієрами» в Європу. Жити будемо з того, що Сергій вірші читатиме, а я книжками торгуватиму. Нам багато не треба: щоб хтось вписав і щоб як мінімум був холодильник.

Про друзів-авторів та книговидавництво

Олександр Пушкін писав своїй дружині: «Люба, прошу тебе залишатися такою, як ти є: простою, милою, аристократичною». Власне, таких і я люблю людей: простих, милих, аристократичних. З такими і дружу! Наша літературна корпорація — це кохання між людьми. Я їм повністю довіряю і покладаюся на них. Тому і не бачу сенсу брати на себе відповідальність щодо відбору того, що в нас видається. Ця справа за ними. Особисто я — лише інфраструктура. Може, я й сам колись напишу книгу, але вона буде художньо-публіцистичною — про моїх друзів-авторів. Втім, зараз мені хочеться бути лише інфраструктурою. Це так зручно!

Тепер мене культура захопила повністю, але я щодня мрію повернутися до своєї колишньої сфери діяльності (до заснування «Meridian Czernowitz» Святослав займався будівельним бізнесом — прим.). Там мільйони, а тут тисячі. Людей, які займаються культурою, жалюгідно мало, тому що книжки — це хобі, а не заробіток. Візьмемо Україну, де 45 мільйонів жителів. Тут мають бути тисячі, а не всього-на-всього кілька успішних книжкових видавництв. А поки культура — це більше іміджеві дивіденди. Ось, наприклад, Чернівецька міська рада надала нам безкоштовно прямо в центрі міста величезне приміщення для створення літературного центра Пауля Целяна. І це стало можливим завдяки авторитету письменників, які видаються в «Meridian Czernowitz».

Візьмемо Україну, де 45 мільйонів жителів. Тут мають бути тисячі, а не всього-на-всього кілька успішних книжкових видавництв.

Про літературу

Нещодавно до мене з питанням звернулася молода авторка: «Як стати відомою?». Знаєте, в літературі, як в кримінальному середовищі, є два варіанти — або на кладовище, або до Бога. «До Бога» означає літературою заохочувати людей. Саме так! Тобто, ти маєш бути автором, який відкриває нові межі в літературі. Я і кажу, в Україні або ти Андрухович, або ти Жадан, або ти Забужко. Ці мої друзі першими сказали, що українська література то є кайф. Не воли, не степ, не чумаки, а то є кайф!

І що? А те, що коли кажуть, що автор працює в тенденції, це вже погано. Правильно, то вже шлях на кладовище. Бо є ті, хто цю тенденцію створив, а є його послідовники. Але цікаво працювати з першими, звісно ж. Є й альтернатива — ти працюєш над своїм ім’ям, стаєш спочатку відомою людиною, а потім вже пишеш книжку. Але то таке — хто знає, хто знає.

померанцев2

Фото: Анастасія Потапова.

Про місто та його образи

А де мій дім? Я чернівчанин. Так, звичайно, я є продуктом Чернівців, адже як мінімум там архітектура тебе виховує. І це, повірте, не найгірший варіант, де можна було виростати. Чернівці можна було б назвати університетським містом, до речі. Якщо в нас 250 000 населення, то тільки Чернівецький університет має 15 000 студентів та викладачів, а ще ж є медична академія, решта внз. Але, на жаль, для просування міста на європейському рівні, цей академічний дух не підходить. Ну ви запитайте зовнішню аудиторію-споживача Чернівців, що є для них це місто? Думаю, що «університет» вони навряд назвали б. Чернівці відомі іншими образами — нашими класиками німецької, румунської, єврейської, української літератури.

Про вино і поезію

Хочете пораду? Ну наостанок. Починали з секретів, закінчимо порадою. Пийте вино тієї країни, де перебуваєте. Я й сам люблю вино, пропагую винну культуру, вживаю вино, пригощаю вином. Вважаю, що це один із найважливіших в світі продуктів, бо вино — це колір, смак, присмак, діалог, врівноваженість. Та й загалом поезія та вино — це дві субстанції, що протікають поруч. Думаю, якісь космічні навіть субстанції.

 

ForshMag - полезный городской интернет-журнал.
Использование материалов ForshMag разрешено только с предварительного согласия правообладателей при наличии активной ссылки на источник.

О журнале

Связь с редакцией: forshmag@impacthub.odessa.ua
Проект

Подписаться