#Учиться #Делать #Отдыхать

Михайло Журавель про театр як імунітет та ювілейний фестиваль «Молоко»

Роксолана, королева краси, каліка з острова Інішмаан та багато інших персонажів приїдуть до Одеси на 10-й Міжнародний незалежний фестиваль театрів «Молоко», який триватиме з 1 по 5 серпня.

Літо, море, театр — три найважливіші слова на початку серпня. Принаймні так вважає Михайло Журавель — режисер, директор Одеського культурного центру, засновник театрального фестивалю «Молоко». Він запевняє, що театру багато не буває: 5 днів, 6 локацій, 26 вистав (6 з яких — для дітей), 11 зустрічей із відомими українськими письменниками, драматургами, музикантами. ForshMag розпитав Михайла Журавля про експерименти в театрі та про те, з чого складається цьогорічне театральне «Молоко», яке ви можете скуштувати, придбавши абонемент чи квитки на вистави.

 

Про театр як імунітет

Михайло Журавель
Засновник фестивалю «Молоко»

Подібно до того як мама дає маленькій дитині з молоком імунітет, театр має захистити глядача від хвороб байдужості та бездумності. Адже театр — це можливість пережити якісь дуже сильні емоції, яких ти в реальному житті не можеш відчути. От уявіть собі, які сильні емоції в нас виникають, коли ми стаємо свідками ДТП: це великий викид адреналіну, ти приходиш додому, і в тебе трусяться руки від побаченого, тебе тривожить, що там далі. Театр — це так само, тільки з меншими наслідками. Коли емоції зашкалюють, ти розумієш, що це постановка, і все перед тобою розігрують люди. Але мені хочеться, щоб було менше театру, який руйнує, лякає або експериментує, і щоб ми більше працювали над театром, який будує і несе щось позитивне, знаходить найкраще в нас.

 

Страви з «Молока»

Уявіть, що на фестивалі перед вами стіл із різноманітними стравами, зокрема, вегетаріанськими, і ви обираєте. 37 заходів — це 37 страв. Якщо ви все це з’їсте, то ваш шлунок не витримає, і вас знудить. Ми, подаючи стільки наїдків, розраховуємо на вашу мудрість: ви виберете тільки ті страви, які вам хочеться скуштувати, але при цьому не залишитесь голодними і не переїсте.

 

Цьогорічне «Молоко» поживне й насичене — це як сучасні, так і класичні постановки державних і незалежних експериментальних проектів з Одеси, Києва, Івано-Франківська, Харкова, Кривого Рогу і навіть Грузії.

 

Більшість вистав йтиме на основній сцені Одеського культурного центру. До ювілейного фестивалю ми здійснюємо побажання багатьох учасників минулих років — грати вистави у неймовірно близькому контакті з глядачем — і відкриваємо камерну сцену. Всім охочим до експериментів пропонуємо креативний простір — театральний дворик, де буде музика, література, майстер-класи, запашна кава під зоряним небом. Також діятиме вже традиційний майданчик для вуличних вистав перед будівлею Одеського культурного центру, де Тбіліський театр імені Сандро Ахметелі покаже неймовірно колоритну постановку зі співами та грою на автентичних інструментах. Глядачам раджу підготуватись до перегляду, прочитавши вірш Важа Пшавела у перекладі Миколи Заболоцького «Господар та гість». Деякі заходи відбуватимуться в Театрі Перуцького та Одеському театрі юного глядача ім. Юрія Олеші.

Фото з архівів фестивалю. 2016.

У програмі переважає сучасна драматургія. Ми відібрали досить багато веселих постановок, але не таких, щоб просто погигикати, а з історіями, які мають хороше зерно. Курортний сезон, і ніхто не хоче дивитися щось «важке». Хоча, як показав наш минулорічний досвід, насправді це людям так здається, поки вони не потраплять на таку виставу, як-от, наприклад, «Каліка з острова Інішмаан» за п’єсою Мартіна МакДонаха у виконанні Рівненського театру. Цьогоріч вона відкриватиме фестиваль.

 

З особливого — буде й хуліганська вистава про «театральну кухню», і театр тіней, і дитяча постановка з елементами цирку.

 

Ще відбудуться дискусії з критиком Олегом Вергелісом на тему сучасного театру, із драматургом Павлом Ар’є — про драматургію, майстер-класи з режисури, акторської майстерності, дитячі заняття. Музичними цікавинками стануть артист одеської естради Олексій Семеніщєв, який гратиме міський романс — музику початку ХХ століття — та лірник, мультиінструменталіст Андрій Ляшук, який володіє грою на всіх всесвітньо відомих, дерев’яних народних духових музичних інструментах. На літературні заходи ми запросили когорту письменників: Олександра Ірванця, братів Капранових, Андрія Любку, Руслана Горового, Олега Зайцева, Євгена Стеблівського.

 

Почитати: Олексій Коломійцев про заборонену виставу і про те, як створити театр із мрії

 

Лайк як фестивальна валюта

Нам хотілося пригощати всіх театралів-колег безкоштовною кавою, і ми придумали фестивальну гру-квест як ліквідацію фінансової безграмотності в театрі. Спочатку зробили флаєри-талончики на каву, а потім винайшли свої гроші: валюту назвали «лайками» за аналогією з фейсбучними лайками Марка Цукерберга.

 

Ми жартома платимо театрам гонорар, за який вони можуть пити каву та купувати сувенірну продукцію. І в цьому є одночасно й іронія, і школа фінансової грамотності.

 

Глядачі можуть купити цю валюту за гривні, тобто це фестивальний абонемент, який відкриває двері на основну сцену, на зустрічі з письменниками та музикантами, а також на безкоштовну запашну каву в антракті та можливість обміняти лайки на фестивальну сувенірну продукцію.

Фото з архівів фестивалю. 2016.

 

Почитати: Як написати сценарій. Поради оскароносця

Про театр як спосіб пекти хліб

Люди хочуть якоїсь екзотики. Ніхто не бажає звичайного хорошого смачного хліба, хочуть екзотичного — щоб у ньому було насіння кацибу: ніхто не знає що це таке, але всі хочуть його скуштувати. Але в ресторані ніхто не бажає, щоб над ним експериментували. От уявіть, що я дуже хочу вам сподобатись і печу хліб не за технологією: не мішаю муку з водою, а варю окремо воду і печу окремо муку в формочці. Тобто я порушив технологію випікання і даю вам скуштувати свій хліб, кажучи, що він експериментальний. А ви відповідаєте, що не можете це їсти. Я ж запевняю: «Слухай, я митець, я пекар — я такий виготовив хліб, я таку експериментальну виставу підготував! А ти нічого не розумієш».

 

Я не проти експерименту, я за те, щоб змішували жанри, і це зараз дуже популярно та модно — оця еклектика. Так свого часу з’явилося поняття трагікомедії. Але якщо ми не будемо дотримуватись законів драматургії, законів театру, то дограємося до того, що нам доведеться ходити на головах голими.

 

Такі дурнуваті речі з хлібом ніхто не робить — не змішує муку з камінням задля експерименту.

Фото з архівів фестивалю. 2015.

Про театр як футбол

Театр має бути класним і зрозумілим, як футбол. У цій спортивній грі теж ніхто не експериментує, гравцям не видають квадратні м’ячі, і вони не одягають костюми від кутюр на матч.

Ніякий інтернет не замінить театр. Хоч у мережі дуже красиві фотографії полуниці з вершками, але ми все одно ходимо до ресторану їсти тістечка, і каву ми п’ємо не в інтернеті. Щоб отримати театр, треба йти тільки до театру.

 

І я мрію про глядача, який за своїм театром піде куди завгодно.

 

Я міряю по собі, бо їжджу дивитися вистави в різні міста, і в мене немає таких перешкод, як погана погода чи настрій. Пригадую студентські часи, коли ми з хлопцями їздили до Києва спеціально, щоб переглянути 7 постановок за 3 дні на різних сценах. І в своїх фантазіях я вірю в глядача відповідального, глядача з місією, який розуміє, чому він купує квиток на виставу. Адже український театр зможе розвиватися, якщо ми будемо купувати квитки.

Почитати

Небанальные будни Одессы: «Зеленая волна» книжных презентаций

Горящий взор «Холодной Веры»: киновыставка в Invogue#Art

Волонтерство «фестивальное»: плюсы и минусы авантюры

ForshMag - полезный городской интернет-журнал.
Использование материалов ForshMag разрешено только с предварительного согласия правообладателей при наличии активной ссылки на источник.

О журнале

Связь с редакцией: forshmag@impacthub.odessa.ua
Проект

Подписаться