#Учиться #Делать #Отдыхать

«Книги для фронту»: в Одесі збирають літературу для бійців АТО

Активісти вирішили «закрити» лінію фронту книжками.

Сержант Сергій Гуцалюк приїхав із передової до Одеси у відпустку. В бібліотеці Грушевського він разом з активістом Сергієм Стерненком та грузинським экс-дипломатом Тимуром Нішніанідзе презентують спільний проект «Книги для фронту». У цій акції бере участь Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Михайла Грушевського, яку повністю перетворили на сучасний простір і в новому форматі відкрили у вересні 2016 року. Там всі передані книги пакують до ящиків і відправляють на лінію розмежування для бійців.

Сергій Гуцалюк нині служить командиром спостережного пункту та кулеметником у 10-му мотопіхотному батальйоні 59-ї бригади Збройний сил України. Посміхаючись, розповідає, що не очікував у 45 років отримати звання сержанта, тоді, коли його син — вже молодший лейтенант. На початку червня до села Павлополь у 25 км від Маріуполя, де саме й служить Сергій, приїхав Тимур Нішніанідзе. Саме з цього візиту почалась історія проекту «Книжки для фронту».

 

Что почитать: Кто тебе донор? Истории людей, которые сдают кровь

 

Книжки на схід

Тимур приїхав із Києва одразу після «Книжкового арсеналу». У нього з собою було кілька десятків книжок. Зокрема, із серії «Бібліотека „Історичної правди“» Вахтанга Кіпіані, грузинська класика, переведена українською мовою, «Гібридна війна» Євгена Магди, громадське розслідування про події 2 травня 2014 року в Одесі і навіть «Державець» Макіавеллі.

Сергій Гуцалюк
військовий

Ми побачили ці книжки, і вони нас дуже зацікавили. Тимур вирішив їх нам подарувати. Десь на другу добу перебування на фронті, побачивши, що майже всі хлопці там читають, він сказав, що є хороша ідея — збирати й привозити книжки на фронт. З цього все й почалось. Коли береш цікаву класику, наприклад, Василя Шкляра, і читаєш твори наново в контексті усіх подій, що відбуваються тепер в Україні («Маруся», «Чорний ворон»), вони зовсім по-іншому сприймаються. Ця ініціатива показує нашу єдність, єдність усіх українців. Тому що до проекту залучені вже не тільки одесити, а й люди зі Львова, Києва, Волині, інших куточків України.

23-річна дівчина Ірина з Іванівки, що під Одесою, працює в 59-й бригаді зв’язківцем. Вона разом із бійцями влаштувала на передовій бібліотеку. Хлопці зробили для книжок стелаж, а Ірина всі книжки взяла на облік і видає літературу бійцям на руки. Потім хлопці хочуть віддати ці книжки місцевим бібліотекам.

«Я бачив ті бібліотеки в селах. Там із 1980-х років книжковий фонд не оновлювався. Я сказав місцевим людям, що ми потім віддамо їм книжки. А вони питають: «Що, знов Біблію?». До них дуже часто приїздять різні християнські організації, а сучасної літератури немає взагалі», — пояснює Сергій Гуцалюк.

Тепер книги розвозять, починаючи зі станиці Луганської й до Широкиного — по всій лінії фронту. Тимур роздає книжки на блокпостах, на спостережних постах, прикордонникам, піхоті — всім бійцям, хто зараз перебуває на фронті. Активісти намагаються передати книги саме на передову, а не у штаб, де вони можуть просто загубитись.

Бібліотека ім. М. Грушевського в Одесі. Фото: Анна Коваленко.

 

Что почитать: Ярослав Лодыгин про съемки «Ворошиловграда» по книге Сергея Жадана. «Украина сейчас — это самая богатая на сценарии страна»

 

Лінія розмежування

Тимур Нішніанідзе

Після демобілізації хлопці приходять додому й часто не можуть знайти спільну мову з людьми. Вони знову підписують контракти і повертаються на війну. Але бути на війні та тримати автомат в руках — це важлива справа, але не менш важлива — це бути готовим для мирного життя потім. Читати книжки — це саме та річ, яка допоможе підготуватись на війні до мирного життя після. Жоден гаджет, соціальна мережа, інтернет не замінять задоволення від перегортання книги. І коли на фронті ти читаєш, ти поповнюєш свій внутрішній світ. Це допомагає не відриватись від реальності і не жити тільки війною.

Протягом майже двох місяців активісти розвезли більше 3 тисяч книг і закрили майже всю лінію фронту по Донецькій та Луганській області. Це перший етап проекту. Далі вони збираються залучити письменників, щоб вони особисто презентували свої книги і спілкувалися з бійцями. Перший письменник, який вже погодився взяти участь у цьому проекті, — це львівський історик, журналіст Данило Яневський.

«Цей проект би не мав життя, аби не люди, які до нього долучились. Більше за всіх книг зібрав Сергій Стерненко. І він не просто зібрав книги, а особисто поїхав у Луганську область, і ми разом з ним ці книги роздали», — додає Тимур Нішніанідзе.

Прифронтова бібліотека. Фото: Сергій Стерненко.

«На мене справило приємне враження, що Одеса віддала більше 2 тисяч книг. Давали і по одній книжці, і навіть по п’ять-шість мішків. Не скажу, що все було просто. Іноді доводилось сильно цензурувати книги. На жаль, не всі люди знають історичні тонкощі стосовно певних авторів радянської епохи. Але всі були сповнені бажання допомогти хлопцям, віри в те, що це реально допоможе», — ділиться Сергій Стерненко.

Фото: Сергій Стерненко.

«Я з’їздив на передову и переконався у тому, що читання дійсно допомагає. Дорослі дядьки радіють, як діти, коли до них привозять книги. Вони починають навіть по-доброму сваритись та сперечатись, хто з них буде читати першим і яку книгу. Один іншому кричить: «Ти запишись до бібліотеки спершу». А інший відповідає: «У мене абонемент». Це дуже позитивний емоційний заряд і підтвердження того, що ця справа потрібна», — додає Сергій.

Передати книги можна особисто мені, або приносьте їх до бібліотеки за адресою Троїцька, 49/51.

 

Что почитать

За лаштунками Alarm Grafiti Fest 2017: українські райтери розповідають про «мальовничу» кар’єру

Олександр Глядєлов: «Це дуже велика відповідальність — знімати на війні, і я це відчуваю»

Волонтер на войне. История Виктории Ивлевой

ForshMag - полезный городской интернет-журнал.
Использование материалов ForshMag разрешено только с предварительного согласия правообладателей при наличии активной ссылки на источник.

О журнале

Связь с редакцией: forshmag@impacthub.odessa.ua
Проект

Подписаться