#Учиться #Делать #Отдыхать

#creacity: як дизайн створює мікросвіти. Концепція бюро Hochu rayu

Cпівзасновник дизайн-бюро Hochu rayu Юра Кирилів про архітектуру для людини та галактику дизайну.

Як вважає співзасновник Hochu rayu Юра Кирилів, дизайн — це безперервний процес, відколи людина почала щось робити. Його дизайн-бюро — команда молодих однодумців зі Львова, які створюють мікросвіти. Цим «фірмовим» поняттям вони пояснюють мету своєї роботи — створювати для замовника єдину концепцію, яка буде кожною деталлю підкреслювати та розповідати іншим, про що цей проект або яка функція у цього бізнесу, компанії.

 

Як створити мікросвіт, або найдавніша професія

Юра Кирилів

Як ми починали? Як у всіх нормальних людей, у нас не було ні капіталу, ні ресурсів, ні знань, як це зробити. У нас навіть є лекція про те, на які граблі ти можеш наступатити в процесі створення чогось. У нас були різні часи, коли навіть не було коштів на нормальне харчування. Ми жили й працювали в майстерні.

Дизайн — це покликання. Це як медицина. Якщо ти дизайнер, ти маєш нести відповідальність, створювати й формувати наступні покоління. Якщо розібратися глобально, то кожна річ, кожен простір формує аудиторію. Ми можемо сформувати середовище, і під нього сформується аудиторія. А можемо йти від готової аудиторії та задовольняти її потреби. Кожен обирає для себе свій шлях. Ми завжди за унікальні проекти. У нас є жага дивувати людей.

Команда дизайн бюро Hochu rayu: Юрій Кирилів, Данута Кріль, Віталій Кирилів.

Ми з моїм братом Віталієм створили наше дизайн-бюро в 2007 році. Тепер у нас є два напрямки: space-дизайн та product-дизайн. У першому напрямку ми розробляємо мікросвіти для різних бізнесів, які в основному всі пов’язані із людопотоками. Основна наша фішка — це те, що ми робимо повністю завершений мікросвіт. Тобто від входу, від логотипу, від різних деталей можна побачити візуально цілісну картину, на яку нашаровується філософія компанії.

 

Якщо розібратися глобально, то дизайн є всюди. Дизайн — це така галактика, яка складається із мікросвітів. Він може бути маленьким, масштабним, унікальним, повторюваним, але все це про якусь ідею, концепцію і, так чи інакше, вирішує якусь проблему.

 

Дизайн — це найдавніша професія, яка лише тепер отримала свою назву. Творити, генерувати продукт, послугу, емоцію. У нашому розумінні — це рішення. Для мене особисто це велика частина того, чим я живу. Я не назву це роботою. Швидше це постійний процес, який плавно перетікає з одного проекту в інший. Це майже все життя, якщо чесно. Постійний процес, думки, розвиток, експерименти. Це дуже цікаво та водночас відповідально.

 

Що почитати: Ресторатор Дмитро Сікорський розповідає про те, як зробити ресторан, заснований на локальних кулінарних традиціях

 

Результат у процесі

Під час реалізації проекту існує 90 % можливість, що там буде щось мінятися. Відповідно, у нас є така фраза, яка дуже відображає цю штуку: «Дизайн — це результат у процесі». Тому що концепт — це лише фіксація того, що буде в кінці. Відбувається мільйон змін, і цей процес дуже кропіткий, вимагає багато сил, зважувань, переосмислень.

«Манеж» у Черкасах був одним із наших перших візуальних прикладів, як працює концепція мікросвітів. Ми його зробили для компанії, яка спеціалізується на зовнішніх системах сонцезахисту, в якої є власне виробництво. У «Манежі» всі меблі та навіть дверні ручки й механізми в ручках розроблені окремо нами. Лампи, які висять у кабінеті боса, зроблені з багатьох маленьких кубків, кожен з яких виплавлявся окремо, а потім все це склеювалось. Лампа важить 18 кг. І коли ти приїжджаєш у цей будинок, непомітне нашарування різних рішень створює відчуття унікальності цієї архітектури, яка відповідає компанії.

Modul CH1 — мікросвіт (інтер’єр + компоненти) для Manezh

 

Що почитати: Як створити інтелектуальну колекцію одягу. Інтерв’ю з дизайнером Іваном Фотеско

 

Човен і ясність цілі

Ми на своїх лекціях любимо розповідати, як взаємодіють замовники з дизайнерами. Є декілька схем взаємодії. Наприклад, замовник бере дизайнера на буксир і намагається сказати, що має дизайнер зробити. Ця схема не працює. Є друга версія, коли дизайнер стає партнером цього бізнесу. Тоді він умовно поміщається в той човен, де замовник є капітаном. При цьому вони працюють в команді. І сам човен, і напрямок, куди вони пливуть, є основною концепцією, яка підпорядковує як власника бізнесу, так і дизайнера. Тоді конфлікту «я сказав — так має бути» взагалі не існує. Тому що з’являється дещо більше — сама концепція. Вона дає вектор, розуміння, що в неї входить, а що не входить. Це дозволяє відфільтрувати всі зайві варіації, тому що людині властиво сумніватися, міняти свою думку, радитися з «мільйонами» людей і через це заплутуватися, не розуміти, що робити далі.

Мікросвіт (інтер’єр + компоненти) для Orange outlet, Київ.

Єдина концепція вирішує дуже багато питань. Вона дає ясність цілі. І саме ця ціль — це мікросвіт, до якого ми йдемо. Дуже важливо оцінювати продукт відносно аудиторії, для якої ви його робите. Відповідно, треба розуміти, дизайн вирішує цю задачу чи ні. Це дуже хороший критерій. Він досить демократичний, але водночас дає чіткі пункти, за якими дизайнер може рухатись. Якщо ти працюєш із холодильниками, то фаєр-шоу тобі не дуже підходить. Все потрібно оцінювати з позиції, що хотіли досягнути, для чого це зробили.

 

Що почитати: Як створити тиждень моди та подіум з морського молу біля Воронцовського маяка

 

Найкраща освіта — йти і працювати

Питання отримання освіти доволі специфічне. Українські навчальні заклади дуже далекі від реальності. Європейські заклади ближчі. Звичайно, можна поїхати до Каліфорнійського технологічного університету та змогти запроектувати багато чого. Але треба мати достатній ресурс (посміхається).

Найкращий досвід — це йти і працювати. В Україні є точно десяток класних бюро. Практичні знання дають все необхідне для роботи. Наше бюро також намагається виховувати покоління, тому що в наш час цього не було. Не було до кого прийти й порадитись, як зробити гігантську вітрину зі скла, як використати певні технології. Це все ми здобували самі, на своїх шишках.

 

І насправді практика — це єдиний правильний шлях. Тому що тільки коли ти працюєш із матеріалом, коли ти бачиш, як він себе поводить, можна дізнатись, як правильно запроектувати ідею.

 

Я особисто перепробував дуже багато матеріалів — і кераміку, і скло, і різні метали. Я дізнавався, як із ними працювати вручну, як їх використовувати промислово, і витратив на це дуже багато часу та ресурсів. Тільки так можна зрозуміти, що, наприклад, у склі все починається з кульки. І майже неможливо зі скла зробити ідеальний квадрат. Відповідно, ці знання повинні враховуватись.

Треба мати бажання й жагу до знань. Це найосновніше. Все решта можна здобути. Для нашого бюро бажання — це головний критерій. Тому що ми самі мали бажання, але не мали знань, пробували, експериментували та досягали результатів.

 

Що почитати: Поради креативним підприємцям

 

Напрацювати портфоліо

Перший крок для молодих дизайнерів — це напрацювати портфоліо, показати своє мислення. Продемонструвати, що вони готові і можуть реалізувати проект, і щоб їм повірили. Другий крок — це формування ціни. Ціну можна формувати різними способами. Нині, на жаль, в Україні існує концепція розрахунку ціни від квадратних метрів.

 

Ми декілька років робимо аналіз кожного проекту та рахуємо кожну задачу погодинно. Ми накопичуємо ці дані, збираємо інформацію, скільки годин пішло на ту чи іншу розробку. Я думаю, що цього року ми будемо мати реальну картину.

 

Square.Practical.Good — мікросвіт (інтер’єр + компоненти) для офісу Limelight networks

Зараз ми стараємось перевести замовника на погодинну оплату. Якщо поспілкуватися з будь-якими топовими архітекторами Європи, то вони рахують оплату відсотками від загального бюджету проекту або погодинно. Тому що проект — це не картинка, а результат.

Якщо вдивитися в дизайн глибше, то він дуже часто перетинається з кошторисом, із формуванням ціни реалізації. І правильні рішення можуть привести до оптимізованого використання ресурсів. Притому потрібно розуміти, що дизайн — це недешево. Він не може бути дешевим.
Product design більш прогнозований щодо ціни. Тому що ти мусиш розраховувати на партію або серію. Це дозволяє правильно сформувати ціну та зрозуміти, чому шведи не фарбують деревину. Тому що це дорого, а не тому що вони такі класні й еко-френдлі. Вони лишнього болта не закрутять у крісло, якщо його там не треба. Тому що якщо ти робиш промисловий продукт, який має продаватись тисячами, він має бути оптимізованим, мати кращу ціну, і, відповідно, він буде успішним.

 

Що почитати: Олексій Ботвінов ділиться досвідом про те, що потрібно для створення фестивалю міжнародного рівня

 

Архітектура про людину

Ми за те, щоб міксувати стару й сучасну архітектуру. Я це бачив у світі, я це бачу й у Львові. Тому що ми є сучасні люди, які живуть не минулим. Ми не говоримо знести всі старі будівлі. Ми говоримо: давайте зробимо симбіоз. Давайте насадимо нові принципи, за якими це буде практично, гарно, естетично, просто, зрозуміло.

На прикладі театру на узвозі. Чому більшість киян не сприйняли сучасну архітектуру на Андріївському узвозі? Тому що це єдина стара частина в Києві, яка збереглась. І тому було дуже боляче і підняло такий резонанс, конфлікт. Якщо подивитись на фотографію і спитати: чи це прикольно? Так, це прикольно. Якщо розглядати в контексті ситуації, — так, це можна сприйняти дуже негативно. І я можу зрозуміти тих людей, які відреагували на цей театр негативно.

Київ для мене зараз — це інтегральна мікросхема, а не архітектура. Насправді там можна загубитись, а якщо глянути глибше, то такого плану архітектура викликає багато психологічних проблем. Це вже науково доведено. Тому що вона одноманітна, повторювальна, величезна.

 

У мене навіть є таке враження, що ті, хто створюють цю архітектуру, мають лінійку з колом, квадратом і прямокутником. І якщо ти не вкладеш у проект всі ці фігури, він не проходить. Це унікальна архітектура у своєму роді, але, якщо чесно, це шизофренія.

 

Якщо розглядати, що там має жити людина, це не про людину. Це про комерцію, про ціну і взагалі не про функціонування людей у цій «штуці». Дивіться, ви набудували таких штук, і щоб їх змінити, треба 100 років, може, трохи більше. Через цю однаковість у людей і дітей, які там живуть, гірше функціонують креативні функції. А креативність у сучасному світі — одна з ключових і потрібних властивостей людини.

 

Що почитати: Яким має бути креативне місто? На пригладі ірландського Голвею та французького Парижу

 

Внесок у майбутнє

Багато проектів ми робимо для того, щоб розказати, як взагалі працюють дизайн і бізнес, як створювати предмети. Наприклад, в Україні є речі, які не потрібно міняти. Елементарний приклад — наші закрутки, які можна купити на ринках. Коли ти бачиш продукт: огірок є огірок, а помідор є помідор. І не треба тобі читати на упаковці, що це таке. В Європі це дуже котується, там вертаються до цього. І нам не потрібно втрачати те, до чого всі вертаються.

Helmfon — шолом, що блокує офісний шум

Ми приділяємо соціальним проектам багато часу. Якщо перевести в часовий чи грошовий еквівалент, то соціальні проекти у нас займають десь 40 % нашої діяльності. Це наш певний вклад у майбутнє. У нашому проекті Red Heads ми намагаємось врятувати тварин, середовище, де вони живуть, потрохи зникає. Відповідно, вони не мають свого дому та вмирають… Це є таким прикладом, коли байдужість наносить великої шкоди майбутньому. Тому ми захотіли змінити цю ситуацію. Проект ще в процесі формування чітких дій, на що підуть кошти. WWF (Всесвітній фонд дикої природи) допомагає нам зробити список того, що може допомогти кожній тварині, яку ми вибрали. Ще ми додаємо в наш список осетра. Ми зараз формуємо план дій і формуємо розуміння, скільки потрібно коштів, щоб зробити щось для цих тваринок. Ми хочемо залучити до цього проекту різних небайдужих людей, знаменитих осіб, міжнародні платформи. Плануємо висвітлити цей проект на design-week в Ейндговені цього року. Ми зробили тізер, побачили реакцію людей, почули багато позитивних думок, порад, запитань. Зараз у процесі підписання договору з WWF, щоб мати можливість використовувати їхній логотип, залучитити в процес.

 

Що почитати: Як працює нова економіка, або як знайти баланс між іноваційною ідеєю та соціальною відповідальністю

 

Українцям не вистачає концепцій

Аби нормально розвиватись, в Україні відсутні декілька концепцій. Основна ідея, якої немає, — це концепція держави. Це призводить до глобальних проблем. Тому що ніхто не знає, хто такі українці.

Кожна країна повинна мати свою внутрішню концепцію. Допустимо, українці — найдобріші. І все розвивається в цьому напрямку. Як, наприклад, німці — найбільш точні та практичні, а англійці — це суміш класики й божевілля.

 

Поки в нас не з’явиться концепція, хто ми є, ми будемо незрозумілими для всіх у світі.

 

Друга глобальна проблема — відсутність концепції кожного міста. Нині у світі формується тенденція, коли кожне місто працює, як мікродержава. Це можна побачити на прикладі Амстердама, Токіо, Нью-Йорка, Лондона — усіх великих міст. Це дає місту можливість залучення розумового ресурсу, капіталу, ініціатив, креативних груп. Кожне місто повинно сформувати, чим воно є. Львів, Одеса, Київ теж повинні сформувати це.

 

Що почитати

Настільні книги сучасного урбаніста

«Сліпі зони» та паразитна архітектура у містах

Колишній готель: життя одного будинку в різних епохах

ForshMag - полезный городской интернет-журнал.
Использование материалов ForshMag разрешено только с предварительного согласия правообладателей при наличии активной ссылки на источник.

О журнале

Связь с редакцией: forshmag@impacthub.odessa.ua
Проект

Подписаться