#Учиться #Делать #Отдыхать

Choose language: україномовні одесити говорять про рідну мову

Хто і з якої причини обирає українську для спілкування в Одесі.

«Я не умею, он мне не нравится, не понимаю укрАинский, не хочу делать ошибки, стесняюсь говорить, он мне кажется смешным, в школе не учили…» — як скажете любі, ви вільні. До міжнародного дня рідної мови ми підготували матеріал про трьох чудових одеситів, що розмовляють українською. Що? Так! Одесити розмовляють.

 

Максим Шевченко

Співзасновник проекту «100 одеситів»

Я розмовляю українською мовою кожного дня вже більше місяця. Спочатку це був challenge — не використовувати російську в побуті. Та з часом усвідомив, що українська подобається більше, а спілкуватися нею мені зручніше. Тому вирішив не зупинятися, а й надалі говорити українською.

Оточення відреагувало по-різному. Були люди, які сприйняли це з подивом. Дехто зовсім не звертав уваги — і це найкраща реакція. Однак, траплялися і неприємні ситуації.

 

Якось таксист не розчув адресу поїздки, і в результаті я мав вислуховувати від нього, чому в Одесі треба говорити російською.

 

Коли почав говорити українською, улюблені фільми та серіали теж почав дивитися нею. Однак якість озвучування та перекладу в інтернеті мене прикро вразила, зокрема одного з моїх улюблених мультсеріалів «Рік і Морті». Тому вирішив створити довготерміновий проект із перекладу та озвучування цього мультфільма українською мовою. Мені здається, що українською можна зробити в тисячу разів краще, навіть краще за переклад від «Сиєндук».

Я досі не можу запам’ятати назви місяців — постійно вилітають з голови. Це складно. Для збільшення словникового запасу українською я читаю новини, слухаю пісні, цікавлюся літературою, а всіх знайомих попросив слідкувати за моєю мовою і виправляти мене у разі помилок.

 

Зараз не згадаю всі слова, що я собі навигадував, коли почав. Наприклад, «тренерівка».

 

Складно тому, що немає українських матюків. Я спілкувався з native українцями на цю тему, і вони також використовують російську лайку. Звичайно, існують різні звороти, однак це зовсім інше.

Перехід на українську — це гарна вправа для мозку. Так, перший тиждень реально складно, але потім звикаєш, адаптуєшся і майже буквально відчуваєш, як будуються нові нейронні зв’язки.

 

Юлія Янковська

Event-менеджер

Я розмовляю українською мовою з дитинства частково. Зараз на етапі переходу з російської до української. Я почала з 2018 року, тобто лише 2 місяці.

 

Є люди, з якими розмовляю російською, зокрема моя родина — мама і тато. На жаль, вони не володіють мовою, і їм складно мене зрозуміти.

 

Моя бабуся була викладачем українcької в університеті. Незважаючи на російськомовний осередок в Одесі, в дитинстві я одночасно заговорила українською та російською саме завдяки бабусі. І для мене природно розмовляти українською. Зовсім не дивуюся, коли чую її в нашому місті. Підтримую україномовність України.

Вагомих причин для переходу в мене ніколи не було. Все відбулося через україномовного друга, з яким я познайомилася наприкінці 2017 року. Є люди, які перетягують на свій бік, так ось це про нього. Він познайомив мене з літературою, яка пояснює, чому культурна відмінність є основою для будь-якої нації. Наприклад, білоруси не мають живої білоруської мови, тому використовують російську, яку вимовляють трохи інакше. Рідну мову вчать лише в школі. Я б не хотіла такого сценарію для України.

 

Найкращий засіб популяризації — власний приклад.

 

На початку року з усіма знайомими я просто починала говорити українською, а через декілька речень зупинялася і казала: «Так, тепер я розмовляю українською». Звичайно, очікувала й на негативну реакцію, однак досі не було жодного випадку. Всі сприймають це позитивно. Я в шоці. Думаю, що українська мова робить мене добрішою і стримує небажане. Я не вмію висловлювати агресію українською так, як російською.

Не рекомендую людям, які почали говорити українською, читати книжки, оригінальною мовою яких є українська. Літературна українська складна, наповнена словами, які не використовуються в побуті. Краще читати книжки, що були перекладені сучасною українською. Від себе пораджу «Місто» Валер’яна Підмогильного. Нещодавно придбала цю книгу в крутому оформленні від видавництва «Основа». Її я прочитала ще в школі й залишилася в захваті від історії.

 

Веніамін Сліпущенко

Маркетолог

Частково українською розмовляю з дитинства, але у побуті почав використовувати десь 4-5 років тому. З батьками спілкуюсь українською. Спочатку почав писати в соціальних мережах. Друзі відреагували по-різному: хтось позитивно, більшість негативно. Мене це спонукало до глибшого вивчення мови.

 

Тим паче, нині якісних україномовних видань стає все більше. Бо спочатку то був якийсь треш, перекладений гугл транслейтом.

 

Зараз читаю Кена Фоллетта «Вушко голки». Періодично перечитую Сергія Жадана, зокрема збірку «Тамплієри».

Я зробив так, як вважаю за потрібне, так, як мені зручно, так, як мені хочеться. Були знайомі, з якими спілкувалися багато років, проте через українську вони почали ставитися до мене по-іншому. Це життя, а я не сто баксів, щоб кожному подобатись. До того ж я не вважаю, що мені стало від цього гірше. Знаходжу нових друзів і спілкуюся з ними так, як вважаю за потрібне.

Тренд говорити українською з’явився, напевно, з 2014 року, з початку конфлікту, з початку війни. Більшість людей почали ідентифікувати себе через мову. Звичайно, є люди, які розмовляють російською і які зробили для країни набагато більше, ніж ті, що розмовляють українською. Для них мовне питання це так — давайте швидше закінчимо все інше, а потім поговоримо про мову.

До мови можна привчати не лише через серйозні, складні твори. Починати потрібно з чогось легкого, бажано, саркастичного, як Остап Вишня. Розмовляти українською — це круто. Ось на що треба ставити акцент. Тому, камон, давайте розмовляти українською.

ForshMag - полезный городской интернет-журнал.
Использование материалов ForshMag разрешено только с предварительного согласия правообладателей при наличии активной ссылки на источник.

О журнале

Связь с редакцией: forshmag@impacthub.odessa.ua
Проект

Подписаться