#Учиться #Делать #Отдыхать

Кинути все та поїхати вчителювати в село: 3 історії

Поцікавилися, як молоді люди хочуть змінити шкільну освіту і їдуть навчати дітей в провінції.

На початку цього навчального року 17 учасників програми «Навчай для України»  направилися до сільських шкіл Львівської, Київської та Одеської областей, щоб за два роки змінити там рівень освіти та розширити можливості. Натомість учасникам проекту запропонували зарплату вчителя, стипендію та житло за місцем роботи. ForshMag поспілкувався з учасниками проекту, що потрапили до Одеської області, та дізнався їхні враження та плани на майбутнє.

 

Ярослав Переходько, Київ — Першотравневе

Історик за фахом, нині викладає історію та право в селі Першотравневому Одеської області. Перед тим як приєднатися до команди «Навчай для України», був дослідником у Центрі вивчення демократії при Німецько-польсько-українському товаристві та паралельно працював у сфері неформальної освіти як тренер-стажер у громадській організації «Інша Освіта». Також Ярослав створив проект «Історія України в схемах і мемах».

 

До XlX століття у світі не існувало такого поняття, як «дитинство», проте в наших школах не вистачає розуміння дитячості. У більшості випадків школа намагається її присікти та оберегти від проблем.

 

Я не ідеалізую сучасні методи викладання і не ставлюся негативно до радянських. Не всі вчителі працюють лише за ними. Найкращим підходом є баланс між класичною подачею матеріалу та застосуванням інтерактивних методів освіти (наприклад, ігри).

Коли ти збираєшся вчителювати в сільській школі, уявляєш себе лицарем, проте в реальності спочатку виявляєшся схожим на літературного персонажа Дон Кіхота. Насправді проблем набагато більше, ніж нецікаві уроки, через які діти не хочуть вчитися. Переломним для мене став момент, коли я задав вдома написати есе до середи, вживши слово «дедлайн». Я зіткнувся з нерозумінням. Мені довелося пояснювати, що це «кінцевий термін, до якого потрібно виконати роботу». Моєю проблемою було те, що я намагався ставитися до них, як до менших копій себе, які мали би розуміти всі ті речі, що розказую я.

На уроці. Фото надано героєм матеріалу.

У десятому класі на уроці «Історія держави та права» ми не тільки розглядали кейси за нормами римського права, а й намагалися зрозуміти, хто чинив правильно. На наступне заняття я вирішив використати кубики зі словами, кидаючи які, можна складати кожного разу нові історії. Ми вигадували власні історії та знаходили вирішення для них. Я сам із радістю брав участь в обговоренні, і це стало одним із тих моментів, що повернули мені віру в те, що я цим займаюся недарма. Далі ми почали в уроки включати ігри. Не всім підходять однакові моделі та часто при постійному використанні вони приїдаються.

Зараз мені важливо самому зрозуміти, що наші дії мають сенс. Тоді вже можна буде працювати з іншими викладачами та ділитися досвідом.

 

Що почитати: 5 ідей для весняних подорожей

 

Ольга Коваль, Київ — Першотравневе

Вчителька англійської мови в селі Першотравневому Одеської області. До цього викладала англійську та бізнес-англійську на курсах Green Forest, Yappi — корпоративно та індивідуально, працювала у Британській міжнародній школі в Україні (м. Київ).

 

Я пройшла стандартний шлях студента-філолога, почавши з репетиторства і продовживши викладанням на курсах. Працюючи з дорослими групами, я для себе зробила відкриття, що майже всі студенти вчили англійську в школі, проте нічого не знали. А останньою краплею стало спілкування з іноземцем з Китаю. Він подивився відео, де діти вчаться у школі за партами, і не міг уявити, як таке можливо. Після цього я вирішила, що дітей треба навчати цікаво та з дитинства привчати до іноземних мов.

 

Тоді я прийшла на роботу і сказала: «Вибачте, мені дуже подобається викладати у вас, проте я їду в село».

 

Після цього я стала зіркою, а ті два тижні, що я допрацьовувала, колеги підходили та питали, чому молода викладачка з Києва їде працювати в село. Мій ентузіазм зблід, коли, приїхавши на нове місце роботи, я побачила умови житла, проте шляхом довгих прибирань стало набагато краще.

Ольга у своїй новій домівці. Фото надано героїнею матеріала.

Мені здавалося, що я приїду — й одразу все вдасться. Проте на перших уроках діти не могли відірватися від телефонів. Я вирішила не забороняти їх, а навпаки, використати в навчанні. Є дуже багато безкоштовних додатків, які я використовую для вивчення англійської: Kahoot, Duolingo, Quizlet.

Ми домовилися: щочетверга у нас будуть інтерактивні уроки. Але за розкладом наш урок шостий, а до цього часу телефони зазвичай не доживають. Але діти прийшли та сказали, що берегли заряд для нашого заняття. Вчителі, що цього дня були за розкладом на перших п’ятьох уроках, також щасливі — діти на їхніх уроках не гралися телефонами.

Будівля школи в Першотравневому, де працюють Ольга та Ярослав. Фото надано героями матеріалу.

Також ми вивчаємо мову за допомогою пісень. Коли дійшли до теми «Погода», при слові melt я згадала пісню Грибів «Тает лед». На наступний урок дівчинка принесла мені дуже хороший переклад англійською мовою, який написала сама (я перевіряла в інтернеті та аналогу не знайшла). А завдяки онлайн-картам та туристичним екскурсіям, класичний урок про Британію ми перетворили на подорож, після якої діти всім розповідати, що відвідали Лондон.

 

Що почитати: Як модні сумочки допомагають пенсіонерам. Досвід проекту Gudzyk

 

Анастасія Бєляєва, Київ — Теплодар

Культуролог та громадська діячка з КНУ ім. Т. Шевченка, яка тепер викладає українську літературу в Теплодарі. Перед тим як приєднатися до програми «Навчай для України», проходила стажування у Представництві фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні у напрямку розвитку демократії. Анастасія має досвід роботи з дітьми: працювала помічницею дитячих освітніх програм у PinchukArtCentre, а в 2015 році організувала фестиваль розвитку міської культури «Урбанавт».

 

Після навчання в університеті я поїхала додому до Нової Каховки і при розмові з мамою зачепила тему онлайн-освіти. Вона у мене працює в школі бібліотекаркою. Виявилося, що мама про це нічого не чула. Тоді я напросилася у свою рідну школу, щоб розкрити цю тему дітям. «Опозиційний блок» учителів так і не скорився, але цей виступ допоміг мені зрозуміти, чого я хочу.

 

Розуміння, що я кардинально змінила життя, прийшло, коли я вийшла з маршрутки. Одна в незнайомому місці, на вулиці вже ніч, а в телефоні лише номери директорки та рієлтора. Але якщо ви авантюрист чи авантюристка, вам буде під силу все.

 

На мене чекало перше методоб’єднання, перша педрада, де я почула, що заповнювати журнал можна лише чорною ручкою, а діти повинні завести одну, якою писатимуть весь рік. Перші уроки — це період експериментів: вам цікава групова робота, нестандартні заняття. Перший семестр — адаптація, пошук своїх методів. Найближчим часом я хочу перейти до літературних гуртків, серйозних театральних постановок.

Настя у школі в Теплодарі. Фото зі сторінки у Facebook.

Мені дуже пощастило: педколектив серйозно сприйняв та підтримав мої підходи. Проте, під час жвавої роботи, коли ніколи не буває тихо, часто забігають класні керівники та заспокоюють дітей, щоб ті тихіше себе поводили. У такі моменти виходить когнітивний дисонанс, бо один вчитель дозволяє себе поводити вільно, а інший це забороняє. Для мене шум — це нормально, бо я знаю, що діти працюють. А іншим вчителям часто складно до цього звикнути. На уроках може бути весело. Розглядаючи «Фарбованого лиса» Івана Франка, ми влаштували над ним суд. А щоб він був більш реалістичний, для кожного учня я зробила папки зі справою. Коли ти вчитель, гостре бажання робити подібне може прийти навіть о другій годині ночі.

Буває так, що проведеш урок і розумієш, що премія «Вчитель року» точно повинна дістатися тобі, або, навпаки, накриває палке бажання звільнитися. Проте, через два місяці моєї роботи мене таки записали в цю номінацію, назвавши інноватором та дивуючись моїм звертанням до дітей на «ви».

Радію, що мої колеги теж намагаються урізноманітнити свої уроки, бо для дітей це важливо. А одного разу після мого уроку до мене підійшов хлопчик з 10 класу і сказав, що я перша вчителька, яка сказала, що в них усе вийде. Тоді й розумієш, що все недарма.

 

 

Что почитать

«Комп і компанія»: як не втрачати зв’язок зі своїми дітьми

10 новинок для читання на природі

ТЕСТ: Насколько хорошо вы знаете необычные памятники Одессы?

ForshMag - полезный городской интернет-журнал.
Использование материалов ForshMag разрешено только с предварительного согласия правообладателей при наличии активной ссылки на источник.

О журнале

Связь с редакцией: forshmag@impacthub.odessa.ua
Проект

Подписаться