#Учиться #Делать #Отдыхать

Фотофестивалі: для кого і навіщо?

На сьогодні в Україні існує лише один фотофестиваль — Odesa Photo Days, який відбувається вже чотири роки в квітні в Одесі. Водночас у Грузії, країні значно меншій за Україну, проходять три фотофестивалі, а у Франції — більше 20. Давайте спробуємо розібратися, для чого організовувати фотофестивалі, які вони бувають, їхні переваги та відмінності. Для кращого аналізу зосереджуся на свіжих емоціях після відвідання трьох фотофестивалів — Odesa Photo Days (квітень), Lodz Photo Festival (червень) та Photo Festival в Арлі (липень).

 

Photo Festival в Арлі

Розпочнемо з кінця. Арль — це маленьке містечко на півдні Франції, яке щороку приймає десятки тисяч фотографів, кураторів, арт-дилерів зі всього світу. Саме тому на цей фестиваль складно потрапити, але ще складніше знайти місце для ночівлі під час тижня-відкриття. Протягом одного тижня місто перетворюється на платформу для спілкування фотографів. Програма вирує нон-стоп: виставки, лекції, дискусії, портфоліо-рев’ю, вечірки, покази.

Автор фото: Катерина Радченко

 

Фестиваль відбувається вже 49 років. Для багатьох візит в Арль став традицією на межі професійних зустрічей та відпочинку біля моря. Тут можна зустріти світових зірок фотографії, кураторів найпрестижніших галерей та музеїв з усього світу. Програма розбита на секції, щороку віддається перевага одній-двом країнам для представлення, а головна тема дослідження висвітлена в кураторських виставках. Цього року в секції America great again! було представлено п’ять експозицій американських авторів та історій про Америку.

Автор фото: Катерина Радченко

 

Читайте также: «Сломанное руководство» Алека Сота: эволюция творчества фотографа Magnum

 

Lodz Photo Festival

У Польщі щороку проходить чотири головних фотоподії: у Варшаві (Wszyscy Jesteśmy Fotografami), Вроцлаві (TIFF Festival), Кракові (Krakow Month of Photography) та Лодзі (Fotofestiwal). Останній виступає новатором у проведенні портфоліо-рев’ю.перегляд авторских серій робіт кураторами, професійними фотографами та видавцями Традиційна форма втрачає ефективність, коли автор та рев’юер зустрічаються вперше і мають лише 20 хвилин для спілкування. До того ж інколи їхні інтереси та профільність розходяться, і тому рев’ю не приносить практичного результату ні автору, ні рев’юеру. Саме тому Lodz Photo Festival вже два роки проводить рев’ю у форматі tinder, але в реальності.

Автор фото: Катерина Радченко

 

Першого дня відбувається публічна презентація рев’юерів та авторів по 2-4 хвилини на кожного. Активно, інтенсивно, з перервою на обід. Саме під час презентацій кожен може вибрати для себе співрозмовника, потенційного партнера чи автора для дискусії. Наприкінці дня відкривається реєстрація і рев’юери вибирають трьох авторів, а автори вибирають трьох рев’юерів. Фінальний список складається з шести зустрічей, може бути меншим. Другий день — традиційний формат портфоліо-рев’ю, тобто тет-а-тет розмови по 20 хвилин. Окрім цього, фестиваль щороку відкриває конкурс для молодих фотографів, проводить авторські проекти, вечірні покази та презентації книжок.

Автор фото: Катерина Радченко

 

Odesa Photo Days

Говорячи про фестиваль в Одесі, слід зазначити, що його унікальність у тому, що він вже чотири роки тримається лише на ентузіазмі команди волонтерів та підтримці самих українських авторів. Це формат, за яким не існує жодний фестиваль в Європі, але який тримає на плаву фотографічні події Східної Європи. Стосовно програми — унікальними кейсами є публічне портфоліо-рев’ю, «відкритий мікрофон» та конкурс для підлітків. Всі три напрямки були запроваджені цього року.

Автор фото: Максим Финогеев

 

Публічне портфоліо-рев’ю — це можливість побачити, як відбувається розбір робіт на прикладі чужих серій, стати свідком тієї розмови, яка мала б відбуватися тет-а-тет з автором. Водночас зрозуміти, чому ті чи інші серії були відібрані рев’юером для аналізу.

 

Автор фото: Максим Финогеев

 

«Відкритий мікрофон» — презентація 10 серій робіт 10 авторів, їхні розповіді про те, чому вони знімають саме цю історію, яким чином, авторський досвід від ідеї до її реалізації. Заявки на участь приймаються через відкритий конкурс, на який може податись як професійний автор, так і аматор. Відбір чіткий — перші десять заявок презентують свої серії. Вимога одна — презентація цілісного проекту.

Автор фото: Олег Синьков

 

Future Photo Days — це фотоконкурс для підлітків з усієї України. Найкращі серії презентуються під час вечірніх показів у рамках головної програми Odesa Photo Days.

 

Автор фото: Олег Синьков

 

Якщо порівняти ці три фестивалі, то стає очевидним, що єдине, що їх поєднує, — це бажання розвивати фотографію в своїх країнах, підтримувати молодих авторів та впроваджувати можливості для колаборацій між авторами та інституціями. Водночас контексти наших країн настільки різні, настільки далекі, що й теми для висвітлення радикально відрізняються. Якщо фестивалі в Україні та Білорусі звертаються до соціально-політичних рефлексій своїх країн, то головною темою фестивалю в Лодзі була «Людська природа»: висвітлення тем екології, штучного харчування, новітніх препаратів у сільськогосподарських культурах. А Франція повернулася до історії — роботи з архівами та висвітлення теми подій 1980 року — року змін у глобальному політичному контексті.

Помітна тенденція європейських фестивалів — зменшення аудиторії. З одного боку, це пов’язано з великою кількістю фестивалів у країнах, тобто пропозицій більше, ніж попиту. З іншого — на фестивалях часто представлені одні й ті ж самі фотографи, зіркові експозиції та інші формати, які фокусуються на «безпрограшних» варіантах визнаних авторів із Центральної Європи, Штатів та Азії.

Козирем східноєвропейських фестивалів є відсутність конкуренції, відповідно, кількість аудиторії лише зростає. Відсутність бюджету на привезення знакових авторів призводить до того, що фокус лягає на пошук нових імен та актуалізацію національних авторів. Саме це й може стати надалі привабливою характеристикою для кураторів та інституцій з інших країн: пошук автентики та нових сміливих форм реалізації проектів без мільйонних бюджетів.

 

Что почитать:

Открытие фестиваля Odessa Photo Days: фоторепортаж

Из небытия: одесский фотограф возрождает забытые методы печати

Мосты старой Одессы: 7 фактов

 

ForshMag - полезный городской интернет-журнал.
Использование материалов ForshMag разрешено только с предварительного согласия правообладателей при наличии активной ссылки на источник.

О журнале

Связь с редакцией: forshmag@impacthub.odessa.ua
Проект

Подписаться